Вступ

«Читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. Воно відкривається перед дитиною лише тоді, коли поряд із читанням, одночасно з ним і навіть раніше, ніж уперше розкрита книжка, починається копітка робота над словом, яка повинна охоплювати всі сфери активної діяльності, духовного життя дітей – працю, гру, спілкування з природою, музику, творчість.»                                                                       В. Сухомлинський Про важливість читання говорять багато, проте далеко не всі розуміють, наскільки читання збагачує духовний світ людини. Читання – це складний процес, який потребує постійної уваги, напруги всіх розумових сил, а головне – бажання. Що даэ нам читання?

Наразі, вивчаючи читання дітей як соціальне явище, фахівці різних країн дійшли тривожних висновків – інтерес до читання падає. Численні соціологічні дослідження в Україні фіксують переміщення читання на 5-те місце після спілкування з друзями, прослуховування музики, комп’ютерних ігор та перегляду телебачення. Значно знизився соціальний статус книги. Актуальність теми Читач ХХІ сторіччя – якісно новий тип читача. Змінилися пізнавальні та читацькі інтереси дітей, джерела одержання інформації. Однією з основних тенденцій дитячого читання стало домінування «програмного» читання над читанням «для душі», за інтересами. Сучасні учні не прагнуть прочитати твори цілком, а читають у скороченому варіанта. Критичну літературу за програмами, позакласне читання батьки вважають необов’язковим, не заставляють улітку дітей читати, ходити до бібліотеки бо «маля» і так страждає від перевантаженої програми. Усе частіше можна почути думку, що електронні засоби інформації здатні частково, а то й повністю забезпечити всі потреби людства, пов’язані з освітою, культурою, вихованням і дозвіллям. Це зумовлено втратою в суспільстві інтересу до читання. Тому формування читацького інтересу в наймолодших користувачів книги є актуальною проблемою сьогодення.     Зв'язок досвіду з джерелами Вивченням педагогічних основ і методик навчання читання, соціальних та економічних наслідків відторгнення від читання сьогодні займаються деякі фахівці. Величезний внесок у розробку питань, в галузі дитячого читання, внесли такі дослідники як Л. О. Береснєва, Н. І. Бочкарьова, Є. С. Гобова, С. А. Денисова, Н. С. Єгорова, Г. А. Іванова, Є. М. Іонова, Є. Кавеліна, Д. І. Латишіна, Н. І. Ліфінцева, М. Мокіна, А. Панфілов, М. Перова, Г. М. Первова, Т. Д. Полозова, Т. І. Полякова, М. М. Світловська, І. М. Тимофєєва, І. І. Тихомирова, Л. В. Тодоров, Ф. І., Д. Чаликова, Л. В. Чернишова, В. П. Чудінова, С. Яніна. На сторінках преси, в журналах «Домашнє виховання», «Шкільна бібліотека», «Дитяча бібліотека», «Шкільний бібліотекар», «Початкова школа»,  «Початкова освіта», «Виховна робота», «Педагогічна майстерня», «Школа», «Школа: день за днем», «Початкова школа» виносяться на обговорення деякі питання, пов'язані зі станом дитячого читання в Україні. У навчальному посібнику М. М. Світловська «Навчання дітей читанню» автор представляє конкретну систему роботи вчителя з молодшими школярами з освоєння ними вміння орієнтуватися в доступному колі читання, бачити в книгах можливих співрозмовників, вміння читати книги. Метою досвіду роботи є осмислення ролі шкільного бібліотекаря у формуванні читацьких інтересів молодшого школяра. Завдання шкільного бібліотекаря полягає у створенні для дитини сприятливих умов для читання. А саме: - використання традиційних та інноваційних форм роботи бібліотеки із залучення дітей до читання; - вивчення читацьких інтересів та формування читацької культури молодших школярів; - спільна робота бібліотекаря і вчителя із залучення дітей до систематичного читання; - співпраця бібліотекаря з батьками у формування читацьких інтересів дітей.